Безмежний свiт за вiкнами
Де очі досягають до небес.
Мій перший розмах крилами
Листком осіннім вітер знес.
А я живу. Борюсь та падаю
За день під сонцем гідний нас.
Я знаю: ми колись зустрінемось,
Але бажанням не підвладний час.
І я скажу в життєвий полудень
Слова, що на твоїх устах.
Які не зміг сказати змолоду,
Які раніш не відгадала я.
Я може буду гірко плакати,
Як безліч тих сумних ночей
І буде дощ по нашим
вікнам капати
З сягаючих небес очей...
10.03.2003
Свидетельство о публикации №108121700988