Не озираюся назад, у люту зиму.
Позаду лиш холодне небуття.
Іду вперед, і бачу там весну красиву,
А де весна – там починається життя.
Не озираюся назад, в торішні сльози,
Тебе вже не шукаю повсякчас.
Нарешті роз’єднали нас морози,
І я не думаю про тебе раз у раз.
Не озираюся назад, в чуття колишні,
Коли у серці палко вогник пломенів,
Коли цвіли рясно в саду блондинки-вишні,
І соловейко аж до ранку гомонів.
Не озираюся назад, немає сенсу,
Роки біжать із небуття у забуття.
Ти прогуляєш в казино останнє песо,
А я в текілі потоплю сумне життя.
Не озираюся назад.. укр
© Copyright: Дыхание Радуги, 2008
Свидетельство о публикации №108121202693
Свидетельство о публикации №108121202693
Рецензии