Зимою квіти розцвіли.
Зімною говорили.
-Чому?-спитав.Відповіли:
-Коханням нас зігріли.
Він і Вона.Єдиний час
побачення тривало.
В руках тримала Вона нас.
Одне насіння впало.
Та,наче,в казці проросло.
Потім бутон і квітка.
А далі вітром рознесло.
Тепер,в квітник,калітка
не закриваеться й на мить,-
людей завжди не мало.
Тут,якщо гасне,знов горить
і все виходить вдало
Сюди повернеться Вона,
бо теж тебе шукае.
Налье до келиха вина
і скаже що кохає.
Я мовчки слухав казки ці,
аж з вечора й до рання.
Питання ,лише,на лиці:
"А,справді,є кохання?"
Йэ кохання?
© Copyright: Ниагарский Водопад, 2008
Свидетельство о публикации №108120700740
Свидетельство о публикации №108120700740
Рецензии
Так же как и русский.
Мы же славяне, братья...
Ниагарский Водопад 20.02.2009 00:16 Заявить о нарушении
Мы же славяне, братья...
Ниагарский Водопад 20.02.2009 00:16 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.