Пока мы помним их, - ушедшие с нами!

ДОКИ ПАМ'ЯТАЕМО IX,
ТI, ЩО ПIШЛИ, - З НАМИ!
       

        "В яму глибоку кинь жменю землі,
         Хай пухом земля йому буде,
         Відізветься жалоба риданням в селі,
         Поховання ніхто не забуде.

         Ой, горе ж горе, туга потоком
         Вилилась, як повінь у річку,
         Міг би ще жити, та доля жорстока
         Судила могилу та свічку.

         Він жив, як умів, нісенітні для всіх
         Були його вчинки смугасті,
         Він, може, душу свою не зберіг,
         Бо не купався у щасті.

         Любили його? Дехто так, дехто ні.
         Немає значення в цьому,
         Не виросте колос на жатій стерні,
         Він також не прийде додому.

                Татьяна ЛЕВИЦКАЯ, "Втрата"


Людина - не колос!
Вiн жив на землi, -
По ньому залишились вчинки. -
Поганi i добрi, -
Не ангели ж ми! -
На спогад для сина i жiнки,
На спогад для рiдноi мати,
На спогад сусдам по хатi...
I доки ми згадуемо про людей,-
Тих, що довiку не з нами, -
Вони з нами поруч, - у нашiм життi.
I,- значить,- вони все ж з нами.

7-го грудня 2008 року.