Буде видно
та тримав "повсякчас" на думці -
на очах - непомірна love,
за зубами - із буди "гав",
дуля з маком - в дорожній сумці.
Позбирався - як тільки міг,
сон у руку, на плечі злиднів,
з перехрестя - ввімкнули сніг,
щоби слід замести доріг,
аби думалось - "буде видно".
Далі - "якось", бо так нема
щоби стіни - між "там" і "звідки",
щоби тільки до свят - зима,
і давали, та - задарма,
а гачка не було у клітки.
Запах смерті - аби не сон,
хай крім Бога - немає свідків,
alma mater - Декамерон,
terra nova - Новий закон -
ще не ягода, вже не квітка.
Повертатимусь навесні
краєм ока пройдуся нені
не на білому, на коні,
у непевному "так" чи "ні",
але хлинно, мов кров по венах.
25 Листопада 2008
Свидетельство о публикации №108120303034
ще не ягода - вже не квітка.
Ну, куди ти ідеш, дивак,
ця дорога хіба до дідька?
Хто відпустить тебе туди,
де снігами мете і віє?
Не ходи туди, не ходи,
моя віро, моя надіє.
Бо у торбі твоїй не мак,
а всесвітнього love'у злива.
Бо насправді - усе не так,
ти - моє синьооке диво.
Леся Романчук 12.12.2008 20:44 Заявить о нарушении
стільки світла, що мало неба,
серед тисячі ван доріг -
всі від тебе і всі до тебе.
Юрий Лазирко 15.12.2008 22:56 Заявить о нарушении