Давно пройшли oтi часи...
Давно пройшли oтi часи
Коли спокiйна навiки
Була в струмку миємо вода… краса
З тих пiр не перший рiк уже
Струмок повiк собi тече.
А те, що в нiм вода несе -
Нiкчемна мiшура
Тут грязь i смiття давнiх днiв
Останки вiд моїх надiй
Турботи, клятви, мiй нелегкий мир … та вздiр
До берега подати рукою
Нема можливостi такої
На сушi слiд залишити мною
Струмку наперекiр
I я за течією пливу,
Тримаюсь завжди на плаву,
Та проклинаю бруд життєвої мутi… а як бути?
I тягне вниз мене печаль
Життя, то є безмежна даль -
Не дасть можливостi, а жаль
В пучинi затонути
Свидетельство о публикации №108120201002
Светлана Царинных Азарь 14.04.2009 13:46 Заявить о нарушении