на гачку

Хтось може лише підпалити сірник
І я оступлюся...
Я буду горіти як біле синтетичне мереживо.
Я на грані себе.
Мої нерви вже планують зробити мене попілом.
Моє теперішнє регоче з мого майбутнього...

Хтось підрізає тупими ножицями
мої прозорі ламкі крильця
і кидає в калюжу під потяг метро.
Я там барахтаюся, пригнувшись додолу,
В смердючій жижі.
Наді мною тупотять стада людей.

Потім закриваю очі
і між поїздами
на «раз, два, три»
знову злітаю...

на скільки ще вистачить липких поламаних крильців?..
і хто потім...


////////////*\\\\\\\\\\\\\

кто-то может только чиркнуть спичкой
и я оступлюсь...
я буду гореть как белое синтетическое кружево.
я на грани себя...
мои нервы планируют сделать меня пеплом.
мое настоящее смеется над моим будущим...

кто-то подрезает тупыми ножницами
мои прозразчные ломкие крылышки
и бросает в лужу под поезд метро.
я там барахтаюсь, пригнувшись,
в вонючей жиже.
надо мной топчутся сотни людей.

потом закрываю глаза
и между поездами
на "раз, два, три"
снова взлетаю...

на сколько еще хватит липких сломанных крылышек,
и кто потом...