Де, моя Любове,
Ти маєш напитись
Живої водиці,
Щоб птахом лишитись?
Тим птахом, що Землю
Крилами здіймає
До світлого Сонця,
Що всіх зігріває?
Злечу я під зорі
Холодної ночі,
Вдивлюся глибоко
В їх сяючі очі,
Вберу з них наснаги
Для вічного льоту –
Ніколи не стомлюсь
Від того польоту!
В моєї Любові
Могутнії крила –
Для чорної зради
Догнать їх – несила!
Живи, мій коханий,
Як можеш, щасливо,
Тебе не забуду
Ніколи, мій милий.
Як будеш стогнать
Від душевної муки,
Остання надія –
Мої крила-руки,
Тебе обійму я
Любові крилами –
І вічнеє Небо
Засяє над нами.
Крила
© Copyright: Надежда Пархоменко, 2008
Свидетельство о публикации №108113000824
Свидетельство о публикации №108113000824
Рецензии