Чекай мене, любий!

Любий Кембріджу,
 
     Чекай мене! Чекай мене, рідний! Чекай мене вологим повітрям. Чекай мене зламаним таксофоном. Чекай запахом свіжоспечених булочок з корицею.
    Чекай мене, рідненький!!!Чекай вогнями напівпригашених ліхтарів. Чекай мене туманом, сподіваючись на те, що вже зовсім скоро мої світлі очі простромлять його і над Туманним Альбіоном, нехай і ненадовго, засіяє яскраве сонечко...
    Чекай мене дерев'яним містком і я обов'язково затримаюсь на ньому, щоб подивитись у прозору душу річки Кем... Чекай мене зеленими газонами, по яких я ніколи не пройду, тому що це суворо заборонено. Чекай мене багатоповерховими спорудами і  малесеньким будиночком, у якому я кожного вечора буду запалювати світло і відчувати себе найщасливішою людиною на планеті. Чекай мене надкушеним місяцем і підсліповатими зірками... Чекай мене бруковими дорогами, які мріють відчути довгоочікуваний стукіт моїх підборів по них. Чекай мене кав'ярнею, де щодня о п'ятій годині я буду пити свій "five o'clock".
 
   Чекай мене, любий... Чекай мене рожевим ранком, сірим полуднем, тепло-помаранчевим вечором і вороною ніччю...
 
   Чекай мене... Я кинула рахувати час, адже знаю, що це безглуздя - до нашої зустрічі залишилась лише одна сльоза сподівання і отримання візи...
 
   Чекай мене, як я чекаю на тебе!
 
                Люблю твій подих, цілую твій туман.
                Скоро буду.
               
                Завжди твоя, K.R.