Восени я буду замріяна...
Буду мріяти вдень і вночі.
Не вростаючи в землю коріннями
Я зможу сказать "Лети!"
Восени я буду закохана...
В небо, в квіти, в сонячний світ.
І казками по вуха наслухана,
Я забуду, крім тебе, усіх.
Восени я буду знервована...
Тим, що листя злітає з дерев.
І коханням твоїм не покарана,
Не відчую ніяких потреб.
Восени
© Copyright: Катя Робертсон, 2008
Свидетельство о публикации №108113002241
Свидетельство о публикации №108113002241
Рецензии
