І не почавшись, все скінчилось.
Пройшло. І заметіль зкосилась…
Нема турботи… Є печаль…
Є все. А біль як мій ліхтар…
В моїм житті все майже тінь…
Всевишній так вже захотів.
Знайшлося горе і доречність
На те, що є якась безпечність.
Якась потреба у підтримці,
Долі своїй я все ж служниця.
Я втратить силу не повинна,
Ніщо нікому я не винна.
Даруйте, це моє життя,
Його змінити сил нема?…
Пройшла печаль, пройшли турботи.
Прийшла в життя як на роботу…
Мене покрила злості вежа,
Нема, нема… Немає межі…
Ви всі казали щось, не знаю.
Можливо я про вас згадаю.
Моє життя лише краплина.
До щастя і кохання лину…
І не кажіть, що все минуло.
Хоч з нього гаряче стрибнула…
Тепер Ти – хтось, а я вже згадка,
Молись за світ, бо я в порядку.
Кажу Тобі. Ти ж хто? Не знаю.
Ти, мабуть, доля. Більше не гадаю:
«Досить тріпать моє волосся…
Я не Твоя – Тобі здалося».
Досить!
© Copyright: Гала Авис, 2008
Свидетельство о публикации №108112904648
Свидетельство о публикации №108112904648
Рецензии
Мені теж інколи хочеться сказати голосно "Досить!", закрити теми, на які не хочу говорити, замкнутися в собі і не бачити нікого!
Мені дуже сподобалось, так тримати... нехай Вам завжди буде світити ліхтар долі через морок недуг та неприємностей!
З повагою та щирою усмішкою, Дмитро!
Дмитрий Лепесин 09.01.2009 00:08 • Заявить о нарушении
Мені дуже сподобалось, так тримати... нехай Вам завжди буде світити ліхтар долі через морок недуг та неприємностей!
З повагою та щирою усмішкою, Дмитро!
Дмитрий Лепесин 09.01.2009 00:08 • Заявить о нарушении
Спасибо Дмитрий за отклик. Хорошо, когда есть союзники и понимающие..
Гала Авис 16.01.2009 18:51 Заявить о нарушении
Гала Авис 16.01.2009 18:51 Заявить о нарушении