Думки вголос

Чи то знову усе починається,
Чи писати немає про що.
Все погане колись забувається
І стає дійсно просто ніщо.

Я дивлюся на себе у дзеркало
І не знаю про що запитати?
Чи світло у душі чи то темрява?
Та і хочу про це я ж бо знати?

Я лягаю у ліжко та мрію,
Уві сні мої мрії дзвенять.
Теплим вітром кохання навію
І від щастя захочеш кричать!

Я зриваю ромашку у полі
І швиденько по ньому біжу.
Попрошу я кохання у долі,
Та про нього усім розкажу...

Ах, кохання, кохання єдине...
Воно щастя і горе приносить...
Воно може зірвати з обриву,
І велике до всіх нас доносить...

Не важлива для нього порода,
Не важлива і думка твоя.
Воно йде з тобою по сходах –
Озирнись – і з тобою вже я...

Так любов і доля - людина,
Що чекає тебе все життя?
І коханий, кохана – єдина,
Без обох немає буття?..

Не губи свою половину,
Не губи свої почуття.
Та людина – дійсно єдина,
Не кидай – вона не сміття!

Обережним будь і обачним,
Бо залишишся сам назавжди.
Кохання  може тобі не пробачити,
Якщо квітів нема у груді...