Основа
Ми довго йшли
Все вгору, вгору,
Не всі зважали,
Як і я,
На несподіванку
Нескору.
Внизу
Курілась колія.
Згори себе
Котила річка.
Ми йшли,
Прямуючи на схід,
І там, де вже
Траплявся лід,
Не він притримував,
А - звичка.
Таке було:
Бери вершину.
Долай в собі
Остатній рух -
Стихію
Витвору рушійну.
Вона ж - ніяк
Не йшла до рук.
Ми йшли в напрузі
Знову й знову...
І хто б міг знати,
Як не я,
Недораховану
Основу:
Вершина в кожного -
Своя.
© Copyright: Анатолий Таран, 2008
Свидетельство о публикации №108112702594
Свидетельство о публикации №108112702594
Рецензии