Крапкою над
Провина зла,
Немає супокою
Пройшла рясними
Крапками над "і".
І знову пишуть
Вила по воді,
Яка була водою
Ще до Ноя.
Сама жива
Вагою "неоліту".
Сьогодні теж
Тримає дольову
Свою щоденщину
Живу.
Живу і я,
Як день.
Як плин води.
Як літо.
Як всякий теж,
Долаючи свій Путь:
Куди і як? -
Міркую - повернуть,
Над "і" поки що,
Крапку не пробито.
Міркую, щоб
Було куди не впасти.
Про все таке...
Не вигадане "про".
Чого і
Домагається нутро,
А жаба давить -
Душу обікрасти.
Свидетельство о публикации №108112702587