Відкиньте думки
Обдарованих істин,
Вони помарніли
Від чорних намистин;
Зітліли в криницях
Замерзли в зітханнях,
Залишились тінями
В тузі прощання...
Відкиньте слова,
Що бентежили промінь,
Вони небосхилу
Обтяжена повінь;
Засуджені гнівом,
Обурені злетом,
Завзятим проривом
У душу поета...
Відкиньте печаль,
Соковиту молебну,
Вона остогидла
Буяти кумедно;
Плеядами терну
Захоплена мудрість;
Нехай оживе
Загартована чуйність!
Вiдкиньте думки
© Copyright: Алиция Гадовская, 2008
Свидетельство о публикации №108112600432
Свидетельство о публикации №108112600432
Рецензии
