Н жить ранок
Гріє дощ вертепами дороги.
Парасолька хибної тривоги
Павутиння бавить... Сонний спів...
Ніжить небо вичурністю слів,
Плинність вій бентежать перегони,
Смугою проносяться вагони.
Крига сонця в кольорі вітрів...
Ніжить осінь терпкістю ланів,
Прагне мить лишитися з тобою.
Під високим маревом прибою
Я сховаю велич берегів...
Ніжне серце... Драмами пустель
Віднайде заховану долину,
Нашу відзеркалену країну
В осередках незнайомих скель...
Свидетельство о публикации №108112600426