Сумний листопад мо х думок
Стелиться дорога чорноземом.
Ємко відчуваються проблеми.
Витяг з протоколу. Стиглий крок.
Тішиться у небі колір мрій,
Ніжиться блакиття понад містом
М`ятним зацілованим намистом
Ти під серцем любу душу грій.
Терпне відчайдушна данина,
Фраком прикриваючи суттеве.
Дійсне знов вважають за миттєве,
Вибухом тривожить глибина.
Сумний листопад твоїх очей,
Дотик, наче віти яблуневі
Залишають в небі кришталевім
Сльози опромінених ночей...
Свидетельство о публикации №108112600397