Його нема...
Морозно дихає розлючена зима.
Я не знаю, як на світі жити,
Коли поруч милого нема.
Його нема, і сумно навкруги.
Його нема, і повсихали квіти.
І не знайти зелені береги,
Які привітно простягали віти.
Його нема, і більше не прийде,
Не обійме за плечі ніжно.
Вітер, завиваючи, порадливо гуде:
«Його чекати надто пізно...»
Зима лютує, бо вона зима,
Лютий холод, кучугури, хуртовина.
І вороття до давнього нема,
І не візьму до тями, в чому ж винна.
Свидетельство о публикации №108112504660
При чем, она без лишнего пафоса и трагизма...что делает ее еще более ценной знаешь настоящей такой ... прочувствованной...
Любуюсь!
С нежностью,я
Виктория Меркулова 25.11.2009 19:11 Заявить о нарушении
Обнимаю тебя, спасибо за отклик,
Татьяна Левицкая 26.11.2009 12:56 Заявить о нарушении