І.
Дорога ховається.
Дерев'яні обладунки храму
Пригріли її, як рідну,
Сподіваючись, що вона
Приведе затишок у самотні стіни.
Інший вимір закохався в неї
І всю закував у сніг,
Аби не втекла.
Тримайте рівновагу,
Смертні!
ІІ.
Ноги пір'ям поростають
Поступово,
Одного з керманичів
Нахабно переслідує питання:
Звідки на ангелах
Стільки бруду?
Це ж лише чорнило -
Той самий сніг,
І доповзеш по ньому
Хіба що до порогу
Просити
Милостиню...
2002
Дорога
© Copyright: Александр Васильевич Бойко, 2008
Свидетельство о публикации №108112503231
Свидетельство о публикации №108112503231
Рецензии