У снах
Розлитих, наче мед гречаний,
Коли, зів’ялена, ночами,
Лежатиму, неначе прах,
Коли крізь тиху безтілесність
І невагомість покривал
Почую, ніби ти позвав –
І несподівано воскресну.
І сонце бризне в очі оцтом,
І гримне ранок на трубі.
А я носитиму в собі,
Як нерозгадане пророцтво,
Отой напівзабутий сон,
Передчуття, солодку муку,
Примарні образи та звуки
І дотики твоїх долонь.
Та не згадає ані слова
Ні пам'ять, ні душа моя.
Мене провідаєш, а я…
Я знову буду не готова.
Свидетельство о публикации №108112403996
Спсб:)
Василий Кириченко 2 14.05.2009 13:51 Заявить о нарушении
Татьяна Ши 14.05.2009 13:52 Заявить о нарушении