Чому я за склом, в неохайній пустелі,
В затьмаренім сні без човна і озер?
Без краю твого чорно-білі артелі,
Без дотику рук перепуття химер.
Чому я лишилася з мрією долі
Один на один допивати свій біль?..
Сопілка співа зачаровано в полі,
А я разом з осінню лину у хміль...
Чому оповита сльозинами стежка?
Камінцями стелиться мій небокрай...
У відчаї падає з вуха сережка,
Тривогою гнеться розгублений гай.
Чому я за склом...
© Copyright: Алиция Гадовская, 2008
Свидетельство о публикации №108112400337
Свидетельство о публикации №108112400337
Рецензии