УКРА1Н1

Анатолий Таран
 
Як досі -
Не буде ніколи.
І ти вжє не та.
Не така.
Минувщина
Смикає поли -
Остатки
Мого піджака.

Нагадує.
Тішиться болем
І кличе,
Аби не баривсь,
Кудись за
"Кудикине Поле"
За "Гори лелечі"
Кудись.

Теперь не
Спіткнувся на слові
Тобі
Моя біль ножова,
Усміхнені,
Бритоголові.
Сьогодні -
Ти ними жива.

На час нарікати
Не треба.
Кивати на длину
Не слід.
Я все ще
Дивлюся на тебе,
Горнуся, а ти...
Наче лід.


© Copyright: Анатолий Таран, 2008
Свидетельство о публикации №108112403223
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Анатолий Таран
Рецензии
Написать рецензию
На жаль, Анатолію Олексійовичу, наша ненька-Україна ще ніяк не може звестися з колін, бо не дають "гарні" дітки. Думається і віриться що колись буде краще. Удачі вам та добра! Щиро - Володимир.

Владимир Бояновский   27.11.2008 17:32   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Анатолий Таран