Заховане серце у скриню простору.
Під мотлохом часу заснуло на дні.
Не стукає більше, не рветься в роздоли,
Не мучають серце надуми сумні.
Про нього подбали, відклали до часу,
Де може настануть спокійніші дні.
У скриню поклали, дарма б не псувати,
Закутали тепло у шати рясні.
А серце не знало, як жити у скрині,
Навіщо сховали від світу у тьму.
Спитати хотіло, та спить і до нині, -
Повітря забракло на дні одному.
Серце у скрин
© Copyright: Сюзанна Пономаренко, 2008
Свидетельство о публикации №108112402828
Свидетельство о публикации №108112402828
Рецензии