Повiтрянi кульки кружляють в кiмнатi,
Збираю до купи i знов вiдпускаю...
Такi кольоровi, такi дивнуватi,
Чомусь дуже швидко до них я звикаю...
Оточують стеля, стiна i пiдлога:
Якийсь дуже дивний виходить трикутник,
Але я - не дуже i навiть не трохи,
Лише ненормальний письменник-спорудник.
А, може, митець. Взагалi - неважливо.
Я знову про кульки. Вони дивовижнi,
Вони - щось казкове, дитячо-бурхливе,
Вони, безперечно, чудовi та нiжнi...
Вони щось нагадують. Сни або мрії...
Оцей помаранчовий - сонячне сяйво.
Та прикро, що сяйво ні краплі не гріє,
Здається мені, що воно, навіть, зайве...
Вони - просто кульки. Вже вимерли мрії...
Злетіли кудись, пролетіли під дахом
І луснули кульки. А з ними - надії.
Це значить одне. А пішов-но я на х..!
Повiтрянi кульки
© Copyright: Настя Булавка, 2008
Свидетельство о публикации №108112301734
Свидетельство о публикации №108112301734
Рецензии