З кутка в куток
снує понуро мати,
у погляді -
бузкова сивина,
бо завше звикла
дітям вибачати,
що старість
випробовує одна.
Засипав Покрова
пустий садочок,
у матері –
на серці урожай.
Нарешті дочекалась
сина й дочок:
«Хоч раз на рік
матусю зустрічай!
Всміхайся, люба!
Ти ж не груша-дичка.
То баби літо
струшує полин.
Даремні прикрощі
погана звичка,
ти спогадом
у молодість поринь.
Співай веснянку,
хай радіють діти.
Голубко, сива,
скільки тих дощів?
Зроби нам ласку
мамою радіти
на білім світі
тисячу віків!»
Роз’їхались
і знов сумує мати,
У погляді -
бузкова сивина,
бо завше звикла
дітям вибачати,
що старість
випробовує одна.
Правда про матiр
© Copyright: Татьяна Левицкая, 2008
Свидетельство о публикации №108112104063
Свидетельство о публикации №108112104063
Рецензии
Таня,я сегодня много прочитала Ваших стихотворений(думаю,что не последний раз я буду у Вас в гостях).Очень приятно читать Ваши произведения.С уважением и весенним теплом!!!Лариса!!!
Лариса Довбета 12.04.2009 23:39 • Заявить о нарушении
Лариса Довбета 12.04.2009 23:39 • Заявить о нарушении
Спасибо, милая, Лариса!!! Очень тронута Вашим вниманием. Всего Вам светлого, любви и вдохновения!!!
С нежностью,
Таня
Татьяна Левицкая 12.04.2009 23:54 Заявить о нарушении
С нежностью,
Таня
Татьяна Левицкая 12.04.2009 23:54 Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.