Ти не моя, але й нічия,
І до очей твоїх вже радість не прийде
І до воріть твоїх твоїм же дітям-миля
Ти вже ніхто, й живеш-ніде.
Ти чула перше слово «мама»
Любила їх і доглядала,
Та старість-це хвороба не твоя
Хворіє нею твоя дітвора
Ростила, дбала і не спала
У Бога ти їм доленьки благала
І доля в них своя,
А мамі там вже місця і нема!
Твоя сльоза – серце запалила,
Для них ти і трудилася і жила
Для них ти плела життя
Сама ж попала на узбіччя
Ти їх не проклинала, а любила,
Їх поступки зрозуміла і простила
Ти їм не чужа, а мама
І все життя це пам’ятала
до рук твоїх, ще раз я пригорнусь
мамусю, тебе я втратити боюсь.
чуж й мам
© Copyright: Татьяна Соловий, 2008
Свидетельство о публикации №108112102000
Свидетельство о публикации №108112102000
Рецензии