Цукор холоне в прозорому склі,
Окропу немає і годі,
те, що колись ти зробила мені,
стане тепер у нагоді.
І морок зійшов на степ і лани,
І сокіл червоний гукає.
Я стою біля річки, дивлюся зірки,
а душа моя помирає...
Кричи – не кричи, ніхто не почує,
і навіть за тисячі миль,
я душу свою вогнем загартую,
і зникне навіки мій біль!
Душевний бiль
© Copyright: Илай Плай, 2008
Свидетельство о публикации №108112002506
Свидетельство о публикации №108112002506
Рецензии