Небо спокутуе жалi

Татьяна Левицкая

Цей день ти розчерком пера не в змозі скасувати,
Серце в тузі й щемний біль нікому владнати.

Важко. Дощ нудьгу завів, мов журливу пісню,
Нотним форте б’є у груди недостача кисню.

Сіяли криваве горе по одній сльозині,
А зійшло воно рікою на твоїй стежині.

Не звикай в своїй печалі іншого винити,
Небо спокутує жалі, щоб надалі жити.

Чом біду, як старий мотлох, не сховаєш в скриню,
Не знімеш чорну хустину, не оберешся в синю,

Сумувати за минулим – попіл ворушити.
Небо спокутує жалі, щоб надалі жити.

Так, скарбниця твого серця наповнилась журбою,
А ти сама не розумієш, що коїться з тобою.

Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении

Другие произведения автора Татьяна Левицкая

Рецензии

Написать рецензию

Добридень, Таню!
Сумний вірш, сумні події...
Ваша мама просто сумує за своєю половинкою, адже їй найважче...

Таню, я теж писала на спомин мамі вірші-"Чорнобривці"та"День девятый".
Втрачати батьків - великий біль... Співчуваю!

З теплом,

Анна Корниенко 21.12.2008 13:30 • Заявить о нарушении

+ добавить замечания

Вдячна, Анічка, за відгук та щирість Ваших слів. Біль, уже виправила, дякую!!! Обов"язково прочитаю Ваші вказані вірші.
Сердечно, Таня

Татьяна Левицкая 21.12.2008 16:09 Заявить о нарушении

+ добавить замечания

На это произведение написано 8 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.

Написать рецензию Написать личное сообщение Другие произведения автора Татьяна Левицкая