СОН

Мені пощастило: наснився далекий докембрій.
Як ми визрівали на споді земної кори,
Як ми ще не мали релігій, дольменів, тотемів,
Як ми ще не знали ні мови, ні зброї, ні гри.
Ні страху, ні дрожу – віки без лихих дисонансів.
Єдинодолонний, єдиноможливий довкіл,
І ми визрівали в земнім напівсні- напівтрансі,
Без адових кіл, і без раєм воскрешених тіл,
Коли панувала вселенська воздвиженна тиша,
У лоні носила нас юна жіночність земна.
Були ми єдині. Були ми мудріші й добріші.
І мудрість свою залишили у древніх півснах.


Рецензии
Цікаві спогади про те, якими ми колись булИ!
Наталь, бублИ, і не інакше, рядок переписати треба.
Начиталась ти, сонце, Лазірка, на філософію потягнуло. І на високе коло вийшла!
Коли панувала вселенська воздвиженна тиша,
У лоні носила нас юна жіночність земна - геніально, праматінко ти наша!

Леся Романчук   15.11.2008 21:58     Заявить о нарушении
Боже, мій південний говір і у хфілософію проник:))
Замінила на "Були ми мудріші....
Дякувати, що порядок слів у українському реченні вільний і можна дрейфувати з словами у різних напрямках ( не те що у німецькому, наприклад. Там шикуйсь! Струнко! Підмет, присудок, другорядні члени речення...Дякую, Лесенько за терпимість до моїх помилок.
А Короташ зробив зауваження , що гендерний мотив треба прибрати з твору. Коротше і я маю гендер:)))

Наталя Терещенко   16.11.2008 11:22   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.