Як важко жити взагалі –
Від цього часом помирають.
Та не спинити життя плин
І всі ж бо це прекрасно знають.
Та без турбот й гірких хвилин
Ти не пізнаєш щастя миті,
Без горя важко зрозуміти
Ціну буття і сенс його.
Страждаючи, ми маєм силу
І пізнаєм саме життя,
Знаходим успіх і довіру
І вірим в краще майбуття.
Все те що не вбиває тіло,
Гартує душу й дає крила:
Боротися, перемагати,
Ніколи серця не втрачати,
Не обертатися назад,
Не бачити минулих втрат.
Жити майбутнім й сьогоденням,
Забути давні помилки
І прагнути лише в майбутнє,
Щоб рівновагу віднайти.
***
© Copyright: Дарья Бондаренко, 2008
Свидетельство о публикации №108111502420
Свидетельство о публикации №108111502420
Рецензии