То скiльки
в питаннях просто в лоб - знаходити себе?
Перекладаю рай, мов хрест, на плечі саду,
де листя згублене останньої балади
і вітер змін його, мов припутнів, гребе.
Як у молитвах розгубив небесне,
то голотеча на оглядини - як тут.
Не розпинатимуть і не воскресну,
та б`ють об Лету, серця повні, весла -
переганяють човен по бедламі в кут.
Вже бачу все, немов напився світу
і він в мені життям невичерпно тече.
І я його теплом аж до кісток прошитий,
перераховую на пальцях миті,
бо рай не перекладено з моїх плечей.
Щасливий той, у кого серце - храмом,
хто відчуває біль - і власний і чужий,
кого чекає не на небі мама -
де жорна - очі, де усе так само.
А як чекає там - то скільки того "жий".
14 Листопада 2008
Свидетельство о публикации №108111404605
Колись зустрічались на Майстернях.
З повагою та дружніми поцілунками, Порцеляна
Порцеляна 18.11.2008 22:51 Заявить о нарушении
А що сталося з ПМом - ви ще там?
З таким же дружнім поцілyнком,
Л.Ю. :)
Юрий Лазирко 20.11.2008 00:01 Заявить о нарушении
Порцеляна 20.11.2008 13:53 Заявить о нарушении