Трухла стіна із молоху
звисла вниз головою.
Бог помилився поверхом,
неба наніс ізгоям.
В осені - terra-хімія,
біла, мов смерть, перука.
Над лейкемійним інеєм
сніг накладає руки...
Вітер напився відчаю,
чути в кістках, що п`яний.
Я його кроки вичую,
наче залижу рану.
Трухне. Саркомні порухи.
Даль - на blackout подібна.
Бог помилився поверхом
рівно на тридцять срібних.
14 Листопада 2008
Трухне
© Copyright: Юрий Лазирко, 2008
Свидетельство о публикации №108111400326
Свидетельство о публикации №108111400326
Рецензии