Страждання і муки в її житті
Рядок за рядком в романі лягають.
Завжди в печалі та на самоті,
Серце й душа спочину не знають.
Матір-богиня, сильна і мужня,
Знову чекає на теплу весну.
Гадає вона, що воля потужна
Її врятує од вічного сну.
Але термін життя її стрімко минає.
Хоч силою жінка як сто волів,
цей голод жорстокий її зламає;
Клятий наказ безбожних чортів!
Діва-Марія -- ім’я тої жінки,
що голод забрав назавжди із життя.
Радянської влади ті пагубні вчинки
Народ України звели в небуття.
За що ж це карають народ український?
Чи він винуватий за долю свою?
За те, що живий ще інстинкт материнський?
За те, що не хоче коритись життю?
І серце болить за всю ту скорботу,
За ночі безсонні, безрадісні дні,
За ту невідкладну тяжкую роботу,
За жито, що в полі співає по Ній…
Дiва-Марiя! За повiстю У. Самчука
© Copyright: Юлия Солярчук, 2008
Свидетельство о публикации №108111303667
Свидетельство о публикации №108111303667
Рецензии