Зимуемо
Та це усе моє, сьогодні, тільки ніч.
Заради цього я усе залишив.
Залишив, та подався потойбіч.
Цей край мене закликав, заманив
Своє усе, усе тут рідне.
Та тишею мене нагородив,
Та теж своєю, як то небо блідне.
А блідне небо то від світла,
Який, немов би, сніг йому дарив.
І вітром, над землею сніжок витий,
Звиваючи, до ранку так носив.
На жаль, повинен я піти,
Але я повернуся, дай ще рік.
За рік я зможу увійти
У місце, з якого, зхаменувшись, щойно втік.
Свидетельство о публикации №108111300269