Люба Настя підростає
Зайвого в нас не питає,
Часто одяг свій міняє
Та ляльок все роздягає.
Спілкування - її кінь.
Розмовляти їй не лінь.
То ковбаску все купує,
То потроху щось міркує.
Слово вперто вимовля -
Її слухає маля.
По підлозі собі ходить.
Тато путь ногам знаходить.
І надвір з душою йдем.
Колясочку теж берем.
Жовтий собираєм колір,
Що розлігся густо долі.
Собираємо горішки
Щоби скуштувати трішки.
З мамою перем білизну -
Тільки встигло сонце блиснуть.
Тато ввечері куняє,
Доця таточка штовхає:
"Папа, что ты спишь, не спи!"
- Слова ніжні і прості.
Доню я пишаюсь. Щиро.
Відлетять птахи у вирій...
Потім прийде Дід Мороз
Принесе нам всім кокос.
З любовю та повагою папа Саша
p.m. 05.11.2008p.
Донi
© Copyright: Александр Воскобойник, 2008
Свидетельство о публикации №108111204854
Свидетельство о публикации №108111204854
Рецензии
На это произведение написано 13 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.