Пробач

Пробач за всі мої страждання,
За спроби відійти.
Пробач, що я втікла від щастя,
До несвідомої краси.
Пробач, що ти мені не любий
Та все ти мусив терпіть.
Прости за те, що знову люди
Будуть говорить…
Пробач, що за нездійсненною мрією
Погналася від тебе я.
Пробач, що ти не зміг забути
Моє ім’я.
Пробач, що ходять за тобою
Як вітри у степу:
Брехня, сумління і ненависть,
Й слова мої: «Я іншого люблю!»
Пробач за твій правдивий погляд,
За мою відповідь байдужу.
Пробач, що свій нерівний подих
Іншому я подарую…
Пробач, що знову я втікаю
Від серйозної розмови.
Пробач, що я не проспіваю
Слова нашої з тобою мови.
Пробач, що сердцем відлітаю
Й не слухаю твоїх промов,
Пробач, що вже я не ревную
До твоїх двох.
Пробач… А хочеш: і не пробачай,
Словами болю не сказати…
Не мусить же твоя любов
Мене завжди оберігати?!
Не мусиш ти мовчать,
Коли із грудей рветься крик!
Я знаю, буде важко все забуть,
Бо ти ж не звик…
Я знаю, ти не зрозумієш
Моєї хворої любові,
Бо ти кохаєш мене чисто.
Не пробачай! Не варта того…