Втрачені хвилі минулого життя
В реінкарнації долі.
Що понесло вже давно в небуття
Зараз згадаю без болю.
Вітром шаленим, пекучим вогнем
Хай же палає ненависть!
Все залишається, все відстає,
За скляну прірву все ставить.
Втеча свідомості, вільна душа,
Як невідома зоря.
Голос не мій, врода вже не моя,
Пекуча й така німа…
Срібло у очі жорстке і сухе,
В далі блакитного щастя – незмінне!
Життя коротке, життя хмільне,
Від божевільного вчинку – непевне…
В житті лукавому:
Біль, муки, страх, страждання, зорі і небеса.
Та головне в ньому – кохання,
Яке робить чудеса!
А за життям – біла вічна смуга,
Стежка до нього.
Краю немає і не мусить бути:
Вільна дорога сліпого…
Віра у щастя, залите парафіном,
Краплинами зі стелі – вниз.
Горем болючим, болем незмінним.
Асфальт висихає від сліз…
Реiнкарнацiя
© Copyright: Мариулла Дми, 2008
Свидетельство о публикации №108111204717
Свидетельство о публикации №108111204717
Рецензии