Провидiння

прокидаюсь від твого цілунку в шию
що відбувся лише в моєму сні
і так протягом дня по клаптиках збираю і шию
собі торбу з провúдіннь рясних
складаю в неї фото незмінних міст

от наприклад спускаюсь в метро
і пахне мені там чомусь церквою
Ленін та Сталін на стінах ніби Павло та Петро
безлюдні вечірні платформи з духами мертвими
вони нишпорять в моїй сумці вивідуючи її вміст

не знають грішні що нічого не коштують ті світлини
навіть якщо міста на них нарешті зміняться
піддадуться часу швидкому плину
головним для мене залишиться зовсім не це
а той цілунок і ціла торба картин з майбутнього

я не знаю тебе ніколи ще не зустрічав у житті
але коли твій образ впивається в мій розум
усвідомлюю що наразі мені потрібно віднайти
по-перше себе потім тебе а далі вже нас разом
і якщо пощастить то потім мабуть Його

мені здається що колись в процесі сивіння
я розгортатиму ці провидìння
замотані в поліетилен старечої пам'яті
і дивуватимусь їм - часом пом'ятим -
тепер вже минулим а не майбутнім