Нове-поле

       
                 

       Я пам"ятаю ту стареньку хату:
       Iз глини стiни i дах iз соломи.
       Вона стояла вiд самого краю,
       Немов нащадок Тарасового часу.

            Нове село - часiв переселення -
            Полiтика  Сталiнських репресій...
            Я був малий i менi було байдуже, -
            Ганяв селом, стрибаючи в калюжi.

       В Новiм селi для мене все нове:
       I гуси, i качки, i гурт корiв,
       Що ранком йдуть на пашу;
       I сонце золоте, мов Скiфська чаша.

            За хатою - колгоспний сад,
            Що вабить нас до себе
            I ми, немов пташки,
            Стрибаєм по деревах.

Як же хорошє на волі
Коли сонце на горі
Чути жаворонка в полі
Я малий і ще до школи
Не ведуть стєжки мої
 

       Пролине свiтле лiтечко...
       Курай - степами котиться,
       Лани навкруг вже скошенi,
       Стернею ноги коляться...

            I вже - щоранку дiтвора
            До школи весело бiжить,
            А я ще сплю i сни мої
            В казковий свiт мене ведуть.

       Я пам"ятаю ту стареньку хату
       I тата з мамою сивого ранку
       I чую голос:"Щасти тобi, сину,
       Бог збереже тебе в лиху годину".

           Пройшли роки, котилося життя,-
           Вже попiлом посипане волосся...
           Я пам"ятаю всi cвої шляхи
           I Нове-Поле пам"ятаю досi.