Кладовище
Туман окутав міцно всі думки.
Я проголошу цьому страху маніфест
І крізь темряву, ітиму крізь світи.
Кладовище. Вітер холод завіває
Тремтіння вже по тілу розійшлось,
І хтось назад дорогу замітає,
Щоб повертатися не довелось.
Кладовище. Страшно тиха тиша.
Хтось руку на плече моє поклав.
Хтось поруч майже вже не диха
Із біллю в голосі мені кричав:
"Куди ідеш? Невже не бачиш,
Той ржавий хрест - твоя душа!
Ти на страждання її тратиш,
Не давши шансу на життя!"
Кладовище. Щось у серці запекло,
Наче блискавка у груди дала...
"Дякую, хранитель, за тепло,
Яке ця ржавенька душа бажала..."
Свидетельство о публикации №108110303567
где монолиты в чёрных фраках,
Безмолвие седых ветров,
лишь тени беснуют во мраках,
Озноб там памятью гоним,
в былую жизнь – плен вдохновенья,
Там мир в забвении не зрим,
ни в смерти день, ни в день рожденья.
Игорь Шаманский 10.08.2009 23:38 Заявить о нарушении
Игорь Шаманский 10.08.2009 23:50 Заявить о нарушении
Забегайте ещё! Мне у вас тоже очень понравилось, буду частым гостем)
С теплом, Оля
Ольга Стужная 11.08.2009 00:06 Заявить о нарушении