Доля жіноча додолу гне матір,
Ноша Господня, роки і сім’я.
Часу не було в житті порівнятись
Й горбочком над нею піднялась земля.
… марно ридати і падати духом,
Вічно спить матір, земля її пухом.
Свій вічний спочинок від Бога знайшла,
Та в пам’яті рідних не вмерла – жива.
Добром простеляла зоряний слід,
То ж душу сприйняли і люди, і світ.
В житті уже знала, як ми не заснемо –
Хвилиною мовчання – пом’янемо.
Некролог матерi
© Copyright: Петро Керанчук, 2008
Свидетельство о публикации №108103103917
Свидетельство о публикации №108103103917
Рецензии