Я не вийшла з народу, сама є народ!
Той, хто парки, двори підмітає,
В кого вітер в кишенях ганяє,
Хто очікує кращих крилатих свобод.
Той, хто зводить мости і майдани будує,
Залишає у полі знедолений піт,
Добуває вугілля, червоний граніт,
І радіє, що прапор державний вирує.
Той, хто любить дітей до жагучого болю,
Рідний край у якім охрестився душею,
До останнього подиху честю своєю
Захищатиме батьківську хату, тополю.
Я із того народу, що пута зриває,
Що загоює рани, рубці у неволі,
Не цурається черствого хліба і долі,
Рідний попіл доріг на скарби не міняє.
Я не вийшла з народу, сама є народ
Я не вийшла з народу, сама народ!
© Copyright: Татьяна Левицкая, 2008
Свидетельство о публикации №108103102600
Свидетельство о публикации №108103102600
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.