Чорнобривцi посiянi татом...
Бо матуся лежить у землi.
I безрадiсно тягнуться в хатi
Самотинням скалiченi днi.
Над стежиною у садочку
Знову бджоли дзвiнко гудуть,
Щось майструє собi вiн мовчки:
Справ багато, якi не ждуть.
То ж встає вiн поратись зранку,
Як бувало колись у селi.
I пригадує враз близ ганку,
Що душi частина – в землi.
Господиня його не чує –
То ж для чого тепер слова?..
I вiн плаче й тихо сумує,
Що мовчав, як була жива…
2006
Свидетельство о публикации №108102903861
Прочитала твою подборку посвящений, которые дышат тёплыми дочерними чувствами, яркими воспоминаниями... и которые не смогут оставить никого равнодушными...
Светлая память нашим родителям.
Сердечно обнимаю,
Елена Тамарич 31.05.2016 16:45 Заявить о нарушении
Обнимаю тебя, с любовью, Валя.
Валентина Яроцкая 31.05.2016 19:14 Заявить о нарушении