Темрява спускається на місто
І здається, що тебе немає,
І лише до дії спонукає
Віра в те, що буде добра звістка.
Блідо, непомітно, неяскраво
Промінець надії запалає,
Силу він помітно набирає
Та зарано новорити "Браво".
Чоловіку не властиві сльози.
Лише камінь душу розриває,
І немає в світі тої прози,
Що цей біль нестерпний закриває.
Та дана нам Богом чиста сила -
Кличе нас до праведного бою,
І ростуть великі білі крила:
Промінець, лечу я за тобою.
Я не знаю, що мене чекає,
Яка доля - правди чи страждання,
Та одне душа напевне знає:
Вір в життя - ця пісня не остання.
06.04.2008 р.
Свiтло i тiнь
© Copyright: Зайцев Игорь Вадимович, 2008
Свидетельство о публикации №108102903321
Свидетельство о публикации №108102903321
Рецензии