Даєш життя і відбираєш,
Хоч все це тіні забуття.
У холоді душа вмирає
І просить в неба каяття.
Вітри надії колихають.
Живеш у вічній пустоті.
Хоч люди поруч, ти тікаєш,
І просиш дружньої руки.
Для тебе музика - це крики,
А крики - музика твоя.
І відчуваєш щось втрачаєш,
В кайданах гинуть почуття.
Легке бажання грати в Бога?
Створити щось нове й живе?
Та дихання нема в самого -
Давно уже твій труп гниє...
Панiчний страх
© Copyright: Ольга Кель, 2008
Свидетельство о публикации №108102602647
Свидетельство о публикации №108102602647
Рецензии