Незаплановано
надбудова - жива уява,
де відсутні обійми стін,
де в любові - життя - анклавом.
А у клітці - ні рай, ні звір,
тільки висохла з болю рута,
сонце - усмішка, небо - зір
і душа - що землею крутить.
Геть із клітки, з коробки - геть!
Рознесіть мене всім по центу -
не зберу вже - ні сам, ні смерть,
залишається - сентименти...
А до неба, як до зими -
готуватися треба літом,
добре знати, що за дверми
понатрушує зваби вітер.
Цить - холодна, як втрата, тінь
по собі я її залишу,
як таврує отаву кінь,
доганяє копито тишу.
У коробці - до сліз чуже,
стліла рута, мов крики моди.
Навперейми думкам - вужем
зріє образ, що небом водить.
23 Жовтня 2008
Свидетельство о публикации №108102304315
Це навіть цікаво!
Рознесіть мене всім по центу - рознесуть, Юрчику, тільки їм по центу мало, вони б з із м'яском воліли.
Одного не можу второпати - що спільного має заплановане - з травою? Вже й так читала, і сяк, прицільно шукала - не бачу жодного наркоманства! Треба ж такої фантазії, як у нашого Кості!
Не зрозуміла про любов, рани та анклави. Щіпка - ліпка - якесь воно липове. Напереріз - мейбі рос?
Леся Романчук 24.10.2008 23:22 Заявить о нарушении