Зоря

Знову йду. Знову в бій. Чи вернусь?
Я не можу тобі обіцяти.
Через ворога свого прорвусь?
Переможні слова прокричати

Доведеться мені? Може так.
Ну, а може ударить хтось в спину.
Хай же сонце подасть мені знак,
Чи вернусь до сім’ї, чи загину.

Моя люба, лебідко моя
Поцілуй же мене у дорогу.
Вже за обрієм сходить зоря.
Ні! З тобою побуду ще трохи…


Як і всі, передам тобі страх.
Опущусь я на груди до тебе.
Наче син в материнських руках,
Пригортаю тебе я до себе.

Стільки було в нас радісних днів.
Вір же люба, що буде ще більше.
Я прощення просити посмів,
Бо не можу я бути безвинним.

Любий спогад про тебе в бою…
Додавав, щоб мені той запалу,
Щоб стрімкіший я був за війну.
Знов прошу я про це Матір-Славу.

З поля хай не прийдеться все ж їй
Уражай дуже гарний зібрати…
Зрідка буду складати пісні
Їй й тобі буду їх я співати.

Отже, ранок. Мені вже час йти.
А тобі, моя люба, вставати.
Почекай, почекай до весни…
Знов зоря. І я буду вертатись…