Що я зробила задля тебе...

Я чекала тебе під нашим кленом... Я чекала, збираючи зів'яле листя у пишні букети. Я чекала, незважаючи на те, що краплі холодного осінньго дощу вже почали стікати мені за комірець...
Я дивилась на тебе широко розкритими очима, вбираючи в себе всі твої емоції, всі твої дотики, всі твої слова. Я дивилась на тебе і бачила в твоїх блакитних очах свої блакитні очі...
Я дзвонила тобі, ні на що не сподіваючись. Я дзвонила тобі тільки задля того, щоб надцятий раз послухати довгі гудки. Я дзвонила тобі просто для того, щоб не розбити телефон...
Я писала тобі, сподіваючись на те, що коли-небудь ти прочитаєш... Я писала наше кохання, наш завтрашній день. Я писала, як облітає наш клен. Я писала свої сни і твої мрії...
Я шукала тебе ночними вулицями міста. Я шукала тебе в обличчах перехожих, в силуетах заплаканих хмаринок. Я шукала тебе скрізь...
Я мріяла про те, що навесні наш клен знову зазеленіє. Я мріяла про турботу, гарячу каву після не менш гарячої ночі, про сніжно-білі троянди просто так... Я мріяла про звичайнісенькі несенітниці закоханої дівчинки...
Я кохала тебе...