Коли з тобою і без тебе я
Встаю в далеких споминах туманів –
Опануватися б у розкоші оманів!
Любов у вірності шляхів – маяк.
Не очманіння у руках надії,
А нагородження спокусою небес;
Не в забутті, а в радості нести свій хрест –
То вирок мені Всесвіта стихії.
Не прагну я, але вуста твої
Шепочуть солодко – «Мине турбота…»
Благословляє Зоряна нагода
Дихання Вітру на моїм крилі.
А втім, …
ЗЫ:
Омана – обольщение,
Опануватися – овладеть собой,
Спомини – воспоминания,
Спокуса – соблазн,
Вирок – приговор,
Прагну – стремлюсь,
Нагода - случай
То вирок менi Всесвiта стихii
© Copyright: Инга Александрова, 2008
Свидетельство о публикации №108101604190
Свидетельство о публикации №108101604190
Рецензии