В вікно постукавсь уже ранок,
У ліс він темну ніч прогнав.
Мені дарує свій світанок,
А я ще спати не лягав.
Перемагає світло лампи,
Від сонця перший промінець.
Читає, ніби хитра мавпа,
Крізь окуляри папірець.
Упізнає про себе вірші
І кличе сонце золоте!
Перестрибує й на інші,
Радіючи за все оте –
Що я за ніч оцю придумав,
На білий аркуш написав.
За це мене він приголубив,
І сон на очі навівав...
... Наснивсь веселий дощик в полі,
В мій сад з веснянкою прийшов.
І я щасливий, вдячний долі,
Новому віршу зміст знайшов.
Свiтанок
© Copyright: Петро Керанчук, 2008
Свидетельство о публикации №108101104197
Свидетельство о публикации №108101104197
Рецензии